Стреси, незвична обстановка, жахи пережитого – все це накладається шарами і сер йозно б'є по психіці. Мова йде не тільки про солдатів, а й про сім'ї, які опинилися в екстремальних умовах.

Натомість на війні люди мають справу зі стресовими подіями, які захоплюють усю реальність. Той, хто на війні, нею живе, бо це питання виживання. Тому люди, які повертаються з війни, часто приносять її з собою. Передова може опинитись у вас вдома, і до цього треба поставитися з розумінням. В жодному разі не можна казати «скільки можна», вимагати взяти себе в руки тощо. Кожному потрібен певний період для адаптації.

Коли люди переживають травматичні події, то ще протягом тижня після завершення тих подій 90% з них можуть зберігати симптоматику. Це реакція нормальної людини на ненормальну ситуацію. Найпоширені симптоми: розлади сну, страшні сни про події, що сталися, часті перепади настрою, пригнічений настрій, вибухи аґресії і дратівливість, лякливість, відчуття страху від спогадів, фізичне перенапруження і часто почуття провини «того, хто вижив», якщо загинули товариші, вживання алкоголю чи заспокійливих у великих кількостях. До семи днів ці симптоми можуть бути досить гострими, а відтак переважно спадають. Зберігати таку симптоматику протягом місяця можуть 60% осіб. А після 30 днів вона спадає у більшості. Тоді у частини людей може формуватися посттравматичний стресовий розлад. психікиуже часто, бажаючи зробити краще, родичі роблять, навпаки, гірше. Часто близькі намагаються запросити багато знайомих, влаштовувати свята, щоб нібито розвеселити людину, що повернулась. Але при тому вони не пробують почути, чого ж хоче сама людина. Можливо, їй відразу не треба такого активного спілкування. Якщо боєць наразі хоче обмежити своє спілкування, до цього треба поставитися з розумінням, але бути разом з ним і не давати замикатись. Треба розуміти, що він мусить адаптуватись, вийти з пережитого і помалу залишити його в минулому. Але якщо людина зовсім відгороджується від оточення, то, очевидно, варто подумати про те, щоб звернутись до фахівця чи до духовної особи. В кризовій психології є поняття «watchful waiting» — уважне очікування. Йдеться про те, щоб не сильно втручатися, бо можна наразитись на аґресію, але і не полишати людину саму. Дуже важливо знайти цей баланс. Якщо у сім'ї перед тим були добрі стосунки, це буде легше зробити, бо є повага, розуміння і відчуття одне одного. Це ніби прості речі, але вони не завжди прості до виконання, бо є дуже емоційно затратними

 Демобілізовані бійці АТО не завжди можуть швидко адаптуватися до нормального життя – це призводить до сварок, бійок і розлучень

Від батьківських сварок найбільше страждають діти. На думку багатьох психологів, сімейні скандали сприймаються дитиною на багато гірше, ніж розлучення мами і тата. Це пояснюється тим, що малюк не може усвідомити причину батьківського конфлікту через свій вік, тому часто починає в цьому звинувачувати себе. Подібна ситуація може повторюватися щодня впродовж тривалого часу, що безсумнівного призведе до негативних наслідків для дитячої. Рекомендується вести конструктивний діалог, прислухатися до співрозмовника і аналізувати те, що він говорить. Бажано уникати різких і образливих зауважень, що не ображати один одного і не говорити нічого в серцях. Коли спір не вдається вирішити швидко, необхідно зробити перерву - обговоривши найгостріше питання на деякий час розійтися по різних кімнатах. За цей час вдасться трохи заспокоїтися, що дасть можливість швидше вирішити проблему з другої спроби.