І. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»

1.         У загальних положеннях Закону надано визначення термінів корупції та корупційного правопорушення, а також таких понять як неправомірна вигода, конфлікт інтересів, безпосереднє підпорядкування, близькі особи, члени сім'ї.

Слід звернути увагу, що нове антикорупційне законодавство не передбачає термінів, які були у старому законодавстві, а саме: корупційні діяння, ознаки корупції, корупційні злочини, адміністративні корупційні правопорушення тощо.

Всі ці поняття наразі охоплюються терміном корупційне правопорушення, під якими законодавець розуміє умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

2.         Статтею 4 Закону значно розширено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.

До речі, до суб'єктів тепер прямо віднесено посадових та службових осіб органів прокуратури.

3.         Статтею 5 Закону визначено суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції. Цією статтею також передбачено, що координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює Спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України.

Вперше Законом передбачені спеціально уповноважені суб'єкти, які здійснюватимуть у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень. До них віднесено органи прокуратури, спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку Збройних Сил України. Уперше антикорупційним законодавством передбачено, що координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Цією ж статтею до суб'єктів, що беруть участь у запобіганні та виявленні корупції, віднесено уповноважені підрозділи органів державної влади, місцеві органи виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації.

4. Статтею 6 Закону чітко виписані обмеження щодо використання службового становища, а статтею 7 - обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

5. За приписами статті 8 особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Слід зазначити, що правоохоронні органи вперше почнуть займатися виявленням фактів такого роду обмежень.

Стаття 9 встановлює обмеження для певного кола службових осіб щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб.

Стаття 10 забороняє особам, уповноваженим на виконання функцій держави, протягом року після звільнення з посади працювати у певних сферах, розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

8. Статтею 11  запроваджено спеціальні перевірки щодо осіб, які претендують на заняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави

або місцевого самоврядування, та регламентує порядок і строки її проведення.

9. Статтею 12 передбачено нові умови щорічного декларування

майна, доходів та видатків службових осіб. Слід мати на увазі, що форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру затверджено самим Законом.

10. Необхідності детально зупинятися на нормах Закону, які врегульовують питання поведінки службових осіб, урегулювання конфлікту інтересів, а також проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (статті 13-15), не вбачається.

11. Дуже чутливою, у тому числі для органів прокуратури і всієї правоохоронної системи, буде встановлена статтею 17 Закону заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

12. Необхідно звернути увагу на статті 18 та 19 Закону, якими надано дуже широкі права громадськості зі здійснення контролю за станом боротьби з корупцією та необхідності інформування її про результати такої боротьби.

Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції стаття 19 Закону зобов'язує спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

13. Стаття 22 Закону тепер конкретно встановлює механізм, порядок і особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

14. Окремим розділом Закону (V) конкретизовано порядок усунення наслідків корупційних правопорушень.

15.       Згідно статті 29 нагляд за додержанням антикорупційного законодавства покладається на Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів (до цього - на уповноважених ним прокурорів).

16. Слід зазначити, що вимоги Закону щодо спеціальних перевірок при прийнятті на роботу, а також особливостей декларування майна та доходів (статті 11, 12) набирають чинності з 1 січня 2012 року.

II. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

1. Внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу України. Зокрема, статтю 27-2 доповнено положенням, відповідно до якого справи про завдання шкоди інтересам юридичної особи приватного права порушуються за заявою власника (співвласника) цієї юридичної особи чи за його згодою.

Суттєві зміни внесено до статті 98, яка визначає порядок порушення кримінальних справ та доповнено статтю 112 щодо підслідності корупційних злочинів. Зокрема до підслідності слідчих органів прокуратури додатково віднесено значну частину корупційних злочинів.

2.)Суттєві зміни та доповнення внесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Слід мати на увазі що за цим Законом адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення може бути накладено не пізніше одного року з дня його вчинення (до цього - 6 місяців).

Кодекс доповнено новою главою 13-А, якою визначено нові склади корупційних адміністративних правопорушень (статті 172-2 – 172-9).

Зокрема, встановлено відповідальність за:

- Порушення обмежень щодо використання службового становища (стаття 172-2);

- Пропозицію або надання неправомірної вигоди (стаття 172-3);

- Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172-4);

- Порушення встановлених законом обмежень щодо  одержання дарунка (пожертви) (стаття 172-5);

Порушення вимог фінансового контролю (стаття 172-6);

Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (стаття і 172-7);

- Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з

виконанням службових повноважень (стаття 172-8);

- Невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 172-9).

Слід зазначити, що за всіма цими новими складами правопорушень законодавцем передбачено значні суми штрафів.

Новими змінами значно розширено повноваження прокурора зі здійснення прокурорського нагляду за виконанням закону при провадженні у справах про корупційні адміністративні правопорушення, а саме передбачено обов'язкове повідомлення прокурора про складання протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми порушеного закону (стаття 257), повідомлення прокурора про розгляд відповідної справи у суді (стаття 277-2), обов'язкова участь прокурора при розгляді справи у суді (стаття 250).

Зовсім нелогічно виглядала ситуація, коли розробники законопроекту віднесли органи прокуратури до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, але повноваженнями складати протоколи про корупційні адміністративні правопорушення не наділили. І лише на останньому етапі прийняття Закону цей недолік було усунуто завдяки зусиллям керівництва Генеральної прокуратури України та внесено зміни до пункту 11 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких прокурор має право складати протоколи про корупційні адміністративні правопорушення.

3. Суттєві зміни і доповнення внесено до Кримінального кодексу України. Зокрема, в новій редакції викладено статтю 18, якою визначено поняття спеціального суб'єкта злочину, а також службової особи. Слід зазначити, що визначення поняття службової особи значно розширено.

У новій редакції викладенні статті 353 та 358, якими передбачена більш сувора відповідальність за самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи та підроблення документів, печаток, штампів та бланків.

Змінено редакцію розділу XVII Кодексу. Тепер він називається так: «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг».

Внесено зміни до статей, які передбачають кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади, службове підроблення та службову недбалість, одержання хабара та пропозицію або давання хабара, а також викладено в новій редакції статтю 370, яка тепер передбачає відповідальність за провокацію хабара або комерційного підкупу.

До Кримінального кодексу введено наступні нові склади злочинів:

- Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 364-1);

- Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 365-1);

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (стаття 365-2);

Незаконне збагачення (стаття 368-2);

Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 368-3);

Підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 368-4);

Зловживання впливом (стаття 369-2).

Як вбачається, саме ці склади злочинів можна вважати корупційними, хоча конкретно визначення цього поняття у кримінальному законодавстві немає. Якщо узагальнити вищезазначене, то можна дійти висновку, що сьогодні у державі утворюється новий підхід до боротьби з корупцією, а його реалізація потребує координації не тільки правоохоронних органів, а й усіх гілок влади. Головна роль у цьому відведена саме прокуратурі.