Метою Закону є удосконалення правового регулювання державної служби відповідно до європейських принципів ефективного врядування та у зв’язку із системними реформами, започаткованими Президентом України.

До засадничих принципів державної служби, на відміну від попередньої редакції Закону, віднесено також верховенство права, політичну неупередженість та прозорість діяльності.

Законом визначено основи державної служби, умови вступу на державну службу, порядок її проходження та припинення, правовий статус державних службовців, засади їх соціального і правового захисту.

Наведені завдання послідовно розв'язуються у положеннях Закону, якими передбачається створення правових передумов для:

–            створення політично нейтрального інституту державної служби;

–            підвищення престижності державної служби;

–     врегулювання статусу державного службовця;

–     підвищення якості послуг, які надають державні службовці;

–     введення в дію прозорого механізму прийняття на державну службу;

–     введення в дію ефективного механізму запобігання корупції;

–     створення умов прозорої діяльності органів державної влади;

–     підвищення рівня соціального та матеріального захисту державних службовців.

Закон містить низку принципових новел, серед яких:

–     чітке розмежування між адміністративним публічним правом та приватним правом;

–     введення системної класифікації посад залежно від характеру та обсягу посадових обов’язків;

–     єдині стандарти прийняття на службу;

–     нові підходи до управління персоналом та оцінювання службової діяльності;

–     новели щодо професійного навчання державного службовця, оплати його праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

 Основними інноваційними положеннями нового Закону є:

Сфера дії нового Закону

 Новий Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

На сьогодні в Україні працюють близько 270 тисяч державних службовців.

Закон чітко розмежовує державну службу з політичною діяльністю. Ним визначається вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється законодавство про державну службу (зокрема, політичні посади, працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, суддів, працівників, що виконують в органах державної влади допоміжні та обслуговуючі функції, працівників державних підприємств, установ і організацій, а також військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання).

Це дозволить запобігти наданню статусу державного службовця посадовим особам, ознаки посад яких не відповідають критеріям, визначеним цим Законом, скоротити чисельність державних службовців, зупинити її подальше необґрунтоване зростання, а також досягти чіткої ідентифікації кола державних службовців у сприйнятті суспільства. 

 .Публічно-правове регулювання державної служби

 Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного і приватного права є одним із ключових принципів європейського адміністративного простору, який реалізовано шляхом регламентування Законом про державну службу усіх питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).

Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання і функції держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу. Права ж їх самих при цьому обмежено, — вони фактично працюють на умовах публічно-правового договору з державою. Отже, особливості їхніх службових відносин мають також бути визначені спеціальним законом. Загалом, законодавство про державну службу наразі фрагментарне, без уніфікованого підходу.

Відсутність єдиних підстав припинення державної служби на практиці призводить до судових спорів та різного роду зловживань, у тому числі з боку деяких державних службовців, котрі, бажаючи уникнути відповідальності, зловживають відпустками або переховуються на лікарняному.

 Принципово нова класифікація посад державної служби

 У Законі застосований новий підхід до класифікації посад, який полягає у:

1) відмові від механізму віднесення посад, не передбачених у Законі, до посад державних службовців;

2) відмові від віднесення до відповідних категорій вичерпного переліку посад державної служби, як це було у попередньому Законі України «Про державну служб» та відповідних актах Уряду. Натомість таке віднесення відбуватиметься щоразу під час формування штатного розпису кожного органу державної влади відповідно до встановлених у законі принципів поділу посад на групи і підгрупи.

До таких принципів належать характер та обсяг посадових обов’язків, зокрема  виконання керівних функцій, та масштаб юрисдикції органу державної влади, у якому працює посадова особа (вся територія України, один або кілька районів тощо).

Це дозволить встановити логічну і прозору систему оплати праці, виходячи з принципу однакової оплати за однакову працю та подолати несправедливі міжпосадові, міжвідомчі та міжрегіональні розбіжності в оплаті праці державних службовців.

Проблемними є питання:

1)      можливого пониження статусу окремих посад.

Для врегулювання цього питання передбачається у положенні про порядок присвоєння рангів передбачити присвоєння відповідним категоріям працівників рангів, які відповідатимуть раніше присвоєним їм рангам.

2) потенційної можливості віднесення окремих посад не до державної служби, а до посад, які виконують функції з обслуговування.

Для врегулювання цього питання пропонується нормативними актами передбачити збереження умов праці та соціального захисту відповідним категоріям працівників, які на момент набрання чинності Закону працюватимуть на вказаних посадах.

В цілому всі державні службовці отримають вищі ранги, ніж мають на сьогодні. Передбачається, що з набранням чинності Закону керівники апаратів або керівники державних органів кожному державному службовцю присвоять ранг у межах нової класифікації посад з урахуванням раніше присвоєного рангу у порядку, який буде розроблено Нацдержслужбою України.

 Профіль професійної компетентності посади державної служби

 Ефективність державного управління залежить від того, наскільки державні службовці (як на центральному, так і місцевому рівнях) розуміють цілі реформ та мають відповідну компетентність задля їхньої реалізації. У Законі, на відміну від попередньої редакції, застосовано компетентнісний підхід до оцінювання здатності державних службовців виконувати посадові обов’язки, визначені у посадовій інструкції. На законодавчому рівні закріплено нові поняття (терміни): профіль професійної компетентності посади державної служби (комплексна характеристика посади державної служби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків) та рівень професійної компетентності особи (характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками).

Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень та стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов’язків.

Зазначені характеристики є інструментом для використання у різних сферах управління людськими ресурсами, включаючи набір та просування по службі та планування людських ресурсів, професійне навчання та підвищення кваліфікації, планування кар’єри та її розвиток, оцінку результатів діяльності. Насамперед профілі компетентності стануть основою професійного розвитку державних службовців: від визначення особистих потреб у навчанні до вдосконалення навчальних програм і підходів до підвищення кваліфікації системи загалом.

Порядок визначення спеціальних вимог до освітнього напрямку, досвіду роботи та вимоги до рівня професійної компетентності осіб буде розроблений і затверджений наказом Нацдержслужби України.

Керівник державної служби кожного державного органу має затвердити профілі професійної компетентності ІІ – V груп посад державної служби відповідно до штатного розпису. Згідно з Законом змінюватися встановлені у профілях вимоги можуть не частіше ніж раз на рік.

 Управління державною службою в державному органі

 Для відокремлення політичної та управлінської діяльності Законом передбачено в державних органах запровадити посаду керівника державної служби, який здійснюватиме управління державною службою в органі державної влади та відповідатиме перед керівником відповідного органу за функціонування державної служби як у апараті так і в цілому в системі органу державної влади. До його функцій належатиме організація проведення конкурсу на зайняття вакантних посад, призначення осіб на посади державної служби та звільнення їх з посад, присвоєння рангів, прийняття рішень про заохочення державних службовців тощо.

У міністерствах відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачена відповідна  посада керівника апарату. У органах державної служби, де така посада відсутня, функції керівника державної служби здійснюватиме керівник органу державної влади.

Серед проблем – питання виконання функцій керівника апарату міністерства у разі відсутності останнього на роботі. Для врегулювання цього питання Нацдержслужбою розроблено проект з метою внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» в частині введення посади заступника керівника апарату. У органах державної влади, де відповідні функції виконує керівник органу, на час відсутності його обов’язки покладаються на одного із заступників. Аналогічне вирішення проблеми для міністерств неможливе, оскільки заступники міністра є політичними посадами і не можуть виконувати функції щодо управління державною службою.

Управління державною службою в державному органі здійснюватиметься також через служби управління персоналом, які набувають нових функцій, зокрема щодо проведення спеціальної перевірки відомостей, які подають кандидати на заміщення вакантних посад, планування кар’єри державних службовців, розробку профілів професійних компетентностей посад державної служби тощо, що зміщує акценти з кадрового діловодства, яке наразі домінує у кадрових підрозділах, до управління трудовими ресурсами органів державної влади.

 Конкурсний відбір на посади державної служби

 Закон встановлює єдині процедури прийняття на державну службу незалежно від статусу органу та посади, за винятком особливостей призначення на посади державної служби групи І (тобто, це посади керівника, заступників керівника державного органу, членів державного колегіального органу, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апарату, органу влади АР Крим, голови, заступників голови місцевої державної адміністрації).

Удосконалюються механізми проведення відкритого, прозорого, об’єктивного конкурсу, що забезпечується значною деталізацією та врегулюванням цих питань саме на законодавчому рівні. Зокрема, передбачається  якісна зміна підходу до проведення конкурсу шляхом складання іспитів (тестування) та проходження співбесіди, а не складання іспиту на знання Конституції України, Законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції».

Порядок організації проведення спецперевіроквідповідно до Закону України«Про засадизапобігання і протидії корупції» затверджується Президентом України. Наразі порядок опрацьовується в Адміністрації Президента України.

Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається після проведення спецперевірки  не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення  інформації  про переможця конкурсу.

Якщо ж 30-денний термін після оприлюднення  інформації  про переможця конкурсу спливає, то рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається після проведення спецперевірки – так вимагає Закон України  «Про засадизапобігання і протидії корупції».

Заінтересовані органи державної влади, які беруть участь у проведенні спеціальної перевірки, повинні вжити відповідних заходів, щоб така перевірка була проведена у 15-денний термін, як це передбачено у статті 11 цього Закону.

У разі якщо ж керівник органу призначить претендента на посаду без проведення спеціальної перевірки – це буде порушення  частини другої Конституції України, якою, зокрема, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Для уніфікації змісту тестування та забезпечення об’єктивності результатів тестування Нацдержслужба планує замовити розробку відповідних тестів.

 (Щодо механізмів застосування граничного і пенсійного віку для держслужбовців у 2012 і з 2013 ініційовано формування узгодженої позиції з Пенсійним фондом)

 Захист державних службовців від незаконних дій керівників

  Діючим законодавством передбачений єдиний спосіб захисту державного службовця, а саме стаття 11 Закону передбачає право державного службовця на проведення службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри, проте рішення керівника про проведення службового розслідування не є обов’язковими.

 Новим законом  урегульований порядок захисту державних службовців який полягає у дотриманні чіткого алгоритму дій державного службовця у разі отримання незаконного наказу або вказівки від керівника, який віддав такий наказ.

 Статтею 12 визначено, що у разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівником доручення державний службовець має право вимагати письмового підтвердження цього доручення, після отримання якого зобов'язаний його виконати.  Цим Закон захищає систему державного управління та принцип єдиноначальності. У цьому випадку державний службовець звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу. Відповідальність за наслідки, що наступають у результаті виконання такого доручення несе особа, яка віддала таких наказ.

Суттєвим чинником, що регламентує право державного службовця на захист службових інтересів є те, що Законом передбачено оскарження державними службовцями до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з  питань  державної служби незаконних дій керівника державного органу, який повинен обов’язковопровести службове розслідування у встановленому законодавством порядку  з метою  встановлення факту порушення прав особи,  встановлених цим Законом, або відсутності і вжиття відповідних заходів у межах сфери діяльності уповноваженого органу.

Наступним чинником що унеможливлює прийняття суб’єктивного рішення керівником при визначенні міри або вжиття заходів реагування є встановлення порядку проведення службового розслідування керівником державної служби в державному органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті утворюється комісія у кількості не менше семи осіб, що виключає елементи упередженого ставлення та дає можливість об’єктивно, всебічно розглянути та прийняти рішення щодо державного службовця.

Таким чином, новим Законом передбачається взаємна відповідальність, як керівника органу, так і державного службовця та забезпечується колегіальність прийняття рішення щодо вжиття заходів впливу або реагування а також дотримання норм права сторонами правовідносин.

 Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця

 Закон встановлює новий підхід до навчання держслужбовців, а саме підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, що проводиться у відповідних вищих навчальних закладах шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за професійними програмами, за програмами спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування або в інших формах у порядку, що визначає Нацдержслужба України.

Національну академію державного управління при Президентові України визначено головним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань «Державне управління».

Організацію підвищення рівня професійної компетентності забезпечує керівник державної служби в державному органі у межах витрат.

Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться у разі потреби, але не рідше одного разу на три роки (у попередньому Законі – раз на 5 років).

Закон передбачає підвищення рівня професійної компетентностідержавних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, здійснюється в перший рік з дня їх призначення.

Законом передбачається розроблення профілів професійної компетентності посад державної служби, що створить необхідність підготовки спеціалістів за профілями компетентності для отримання спеціальних знань, умінь, навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків.

Система оплати праці державних службовці

 Відповідно до практики провідних економічно розвинутих демократичних країн основну частку (80 – 90 %) заробітної плати державних службовців становитиме посадовий оклад. При цьому основні принципи системи оплати праці та мінімальний гарантований рівень найменшого посадового окладу у таких країнах встановлюється законом як соціальна гарантія.

            Законом встановлено мінімальний розмір найменшого посадового окладу на рівні не менше двох розмір мінімальної заробітної плати (на посаді державної служби підгрупи V-4) та основні параметри формування схеми посадових окладів. Це, порівняно з теперішніми посадовими окладами спеціалістів, зокрема районних державних адміністрацій, більше майже
у 4,5 (!) рази.

Такий підхід дозволить виконати завдання Президента України: вже у перший рік дії нового закону вдвічі підвищити зарплату найменш соціально незахищеної категорії державних службовців – спеціалістів та керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а протягом кількох років – і державним службовцям інших категорій. При цьому буде вирішено проблеми, які гостро стоять сьогодні – щодо значних міжпосадових і міжвідомчих розбіжностей і порушення фундаментального принципу однакової оплати за однакову працю.

            При цьому у Законі зберігається також і право на отримання державним службовцем грошової винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення, а також можливість встановлення йому визначених Кабінетом Міністрів України надбавок.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців

     Нині діючим Законом «Про державну службу», а саме
статтею 14 визначені наступні види  дисциплінарного впливу на державних службовців:

·                дисциплінарні стягнення, передбачені чинним КЗпПУ, а також можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

-     попередження про неповну службову відповідність;

-     затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Особливістю дисциплінарної відповідальності державного службовця є той факт, що в новому Законі встановлено такі категорії як визначення службової дисципліни, службових обов’язків та види дисциплінарних стягнень, які є диференційованими з урахуванням ступеню провини
(стаття 53). Особливістю є і те, що диференціюється і ступінь провини.

Передбачено цілий розділ (9 статей) питанням дисциплінарної відповідальності державного службовця. 

Видами відповідальності є зауваження, догана; сувора догана;

 попередження про неповну службову відповідність; 

звільнення з посади державного службовця. 

У порівнянні з діючим законом,  не передбачено норми поширення трудового законодавства 

щодо дисциплінарної відповідальності державного службовця.

У новому Законі чітко визначено який вид відповідальності може бути застосований за певне 

дисциплінарне порушення: дисциплінарне стягнення накладається відповідно до характеру, 

тяжкості та обставини в яких він вчинений, що сприяє прийняттю об’єктивного рішення керівником 

органу щодо виду дисциплінарного стягнення.

Законом передбачено надання права державному службовцю оскарження до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з  питань  державної служби незаконних дій керівника державного органу, який повинен обов’язково провести службове розслідування у встановленому законодавством порядку  з метою  встановлення факту порушення прав особи,  наданих цим Законом, або відсутності такого факту і вжиття відповідних заходів у межах повноважень

Новий Закон містить норму щодо обов’язкового проведення службового розслідування на вимогу державного

 службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр, службового 

розслідування. 

Статтею 55 Закону визначено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців:

 1. Суб’єкт призначення за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку

державного службовця, повинен зажадати від нього письмового пояснення.

2. У разі проведення додаткового дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, 

у тому числі обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, суб’єкт призначення приймає 

рішення про проведення службового розслідування.

3. На вимогу державного службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень 

службове розслідування проводиться обов’язково. Для забезпечення проведення службового розслідування 

керівником державної служби утворюється комісія у кількості не менше семи осіб, до складу комісії можуть

 залучатися відповідні фахівці.

4. Службове розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. За необхідності зазначений строк може

 бути подовжено, але не більше як до 20 робочих днів.

Одним із нововведень є те, що законодавець делегував спеціально уповноваженому центральному органу з питань державної служби  повноваження щодо затвердження порядку  проведення службового розслідування.