Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, а саме:
   а) жінкам, які мають дітей віком до шести років; 
  б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; 
  в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 
  г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненню 58 років, жінкам ‒ 53 років); 
  д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування; 
   е) інвалідам, які не досягли пенсійного віку.
Для працевлаштування зазначених категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об’єднань), установ і організацій, незалежно від форм власності та організаційних форм, з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості для окремих категорій населення у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Тобто, наряду із загальними вакансіями, які надходять до центру зайнятості, на підприємствах, установах та організаціях району, за Розпорядженням голови райдержадміністрації, додатково бронюються робочі місця, на яких можуть бути працевлаштовані безробітні особи вищезазначених категорій.   
Звертаємо увагу на те, що працевлаштування на заброньовані робочі місця проводиться лише за направленням служби зайнятості після узгодження кандидатури з роботодавцем.
  За своїм призначенням служба зайнятості покликана сприяти роботодавцям у доборі кваліфікованих працівників та допомагати населенню у пошуках роботи. Але нерідко буває, що, нібито й пропозицій роботи багато, а от працевлаштуватися не вдається – чи то професійний рівень недостатній, чи досвіду роботи бракує, чи особистісні якості претендента не в достатній мірі влаштовують роботодавця. І насамперед, це відчувають на собі соціально незахищені категорії громадян, конкурентоспроможність яких  на ринку праці значно нижча, ніж у інших шукачів роботи. Звісно, беручі на роботу таких осіб, роботодавець зазнає певних незручностей і має докладати більших зусиль, щоб отримати очікуваний результат. Аби зацікавити його у працевлаштуванні саме таких осіб, служба зайнятості, за певних обставин, може запропонувати скористатися правом отримати дотацію. За умови договору особа має бути працевлаштована на постійну роботу на термін понад два роки, а роботодавцю протягом року компенсуються витрати на заробітну плату цієї особи.
  Щороку збільшується кількість випускників вищих навчальних закладів, які, через відсутність на ринку праці отриманих ними спеціальностей, звертаються до центру зайнятості з метою пошуку роботи, що в дійсності означає потенційне тривале безробіття. Більшість випускників учбових закладів бажають працевлаштуватися за набутою професією і відмовляються від запропонованої роботи, в тому числі з 5%-ної квоти, бо вона не відповідає отриманій професії або спеціальності.  
З іншого боку, роботодавці висувають підвищені вимоги до працівників: певний досвід роботи, високу кваліфікацію, інколи поряд з основною спеціальністю робота потребує додаткових знань, таких як володіння комп’ютером, наявність прав водія. Як наслідок, значна частина випускників тривалий час не може знайти роботу.
  Однією з найбільш вразливих та численних категорій соціально незахищених громадян є жінки з дітьми до 6 років. Перевагу на ринку праці у будь-якому регіоні країни віддають чоловікам. Працевлаштування жінок ще більше ускладнюється наявністю дітей, які потребують постійної уваги до себе. На сьогодні основна потреба підприємств у чоловічих професіях (трактористах, електрогазозварниках, вагарях, вантажниках та інших), а праця жінок носить здебільшого тимчасовий (сезонний) характер. 
  Складним питанням нині є працевлаштування осіб передпенсійного віку. З одного боку ‒ зрозуміло, коли роботодавці встановлюють вікові межі для кандидатів на вільні робочі місця, а з іншого ‒ сьогодні складно знайти кваліфікованих токарів, електрогазозварників, фрезерувальників, мулярів, малярів. Ці розповсюджені колись робочі професії, через економічну нестабільність, на даний час серед молодих людей до 35 років зустрічаються дуже рідко.