Досить часто, як один з правових інструментів, використовують запит на інформацію до органів влади відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації». Однією з найпоширеніших проблем в організації доступу до публічної інформації в органах виконавчої влади є те, що запитувачі інформації плутають запит на інформацію із зверненням громадян

    Справа в тім, що в ч. 1 ст. 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» під запитом на інформацію вважається прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться в його володінні.. Законом України «Про доступ до публічної інформації» регулюються відносини щодо доступу до публічної інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати нову інформацію. Зміст саме такого прохання робить його запитом. Ця ознака вказує, що ініціюється рух інформації від розпорядника до запитувача.У правовідносинах за запитом на інформацію розпорядник є інформатором, а запитувач суб’єктом, якого інформують.       Запит на інформацію може подаватися запитувачем до розпорядника інформації в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою). При цьому надходження інформації від запитувача до розпорядника є мінімальним (ім’я, контакти, опис запитуваної інформації, підпис і дата в письмових запитах).

   Не є запитом на інформацію документ, який хоч і складено на бланку для запитів, або названий запитом, або має посилання на Закон України «Про доступ до публічної інформації», але не містить прохання надати певну інформацію чи документ. При цьому лист, який може бути названо зверненням, може бути запитом на інформацію, якщо дотримано виключних вимог його змісту (ім’я, контакти, опис запитуваної інформації, підпис і дата в письмових запитах).

     Так само в запиті на інформацію людина не просить сприяти в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів та не повідомляється нею про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб. Крім того, в запиті не висловлюються думки щодо поліпшення їх діяльності. Також не проситься про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.).

Звернення громадян – це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги.

•Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

•Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також думки щодо поліпшення їх діяльності.

•Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

•Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

•У правовідносинах за зверненнями інформаторами є громадяни, а отримувачами інформації - адресати.

Запитувачами (суб’єктами відносин), які можуть отримувати доступ до публічної інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» є:

•Фізична особа - будь-яка людина незалежно від віку, громадянства чи інших ознак. Фізична особа –підприємець має право запитувати публічну інформацію як фізична особа.

•Юридична особа – будь-яка організація, підприємство створені та зареєстровані в установленому порядку.

•Об’єднання громадян без статусу юридичної особи – це спільноти, передбачені Законом України «Про об’єднання громадян», що були легалізовані шляхом повідомлення про заснування без державної реєстрації, або будь-які інші об’єднання людей, які виступають під спільною назвою.

     Розпорядники інформації - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання

     Таким чином надання відповідей на запити не можна отожнювати  надання відповідей на звернення громадян