Корупція в Україні перетворилася на одну з загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство і державу має комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні, та міжнародні аспекти цього впливу.

Соціальний аспект впливу. Існування корупції призводить до того, що, фактично, у суспільстві функціонують дві соціальні підсистеми – офіційна та неофіційна: перша з яких дотримується правових і моральних норм, друга – використовує протиправні методи. Суб’єкти корупції функціонують у неофіційному середовищі, де панує своя система цінностей, свої цілі і методи їх досягнення, а життя будується не за законами, а (як стало модно говорити) «по понятіях». Аналіз доводить, що співвідношення офіційної і неофіційної підсистем свідчить про надзвичайно небезпечну ситуацію, що склалася в державі.

Проблеми попередження та припинення корупції у сфері державної служби перебувають невипадково у центрі уваги наукової громадськості й фахівців-практиків, які досліджують зазначену проблематику. На думку спеціалістів, прямі втрати України від корупції складають щорічно до 30 % річного бюджету, включаючи незаконний вивіз капіталу, ухилення від сплати податків, протидію розслідуванням, пов'язаним з незаконною економічною діяльністю і т.д.

Поглиблений аналіз проблеми протидії корупції дозволив дійти висновку, що поширеність корупції в Україні обумовлено організаційно-правовими, економічними та соціально-політичними факторами. На нашу думку, подальша "тінізація” економіки породжує і характеризує рівень корупції, а кримінальна та адміністративна статистика констатує лише результати протидії.

Головні зусилля необхідно спрямовувати на усунення причин та умов, що сприяють корупції, а не тільки на реагування щодо конкретних корупційних проявів.

У зв'язку з цим попередження і припинення корупції є вкрай необхідним у всій системі державної влади нашої країни та органах місцевого самоврядування, але особливого значення це набуває в системі виконавчої влади.

По-перше, суб'єкти виконавчої влади представляють численну групу; з ними громадяни, недержавні об'єднання контактують частіше, ніж із прокуратурою, судами, представницькими органами державної влади. Кількість державних службовців, пов'язаних з виконавчо-розпорядницькими функціями, у багато разів перевищує чисельність усіх службовців, які здійснюють іншу державну діяльність. 

По-друге, суб'єкти державної виконавчої влади здійснюють правозастосування, видають велику кількість нормативно-правових актів, володіють владними повноваженнями. 

По-третє, вони безпосередньо розпоряджаються величезними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами. 

По-четверте, органи державної виконавчої влади, їх посадові особи вправі здійснювати позасудовий примус, юрисдикційну діяльність, у їх безпосередньому розпорядженні знаходиться механізм фізичного примусу, захисту (армія, органи внутрішніх справ, кримінально-виконавча система). 

По-п'яте, їх наділено дискреційними повноваженнями, що слугує одним із засобів виконання державними органами покладених на них завдань та повноважень. Саме тому припинення корупції у сфері виконавчої влади є першочерговим завданням держави. При цьому така діяльність має спиратися на норми права..

У статті 8 Конституції України закріплено положення про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відображаючи місце і роль права в державі і суспільстві, принцип означає, насамперед, співвідношення права і держави та її інститутів – органів державної влади та інших, тобто підпорядкованість держави та її інститутів праву і його пріоритет стосовно них. Всі органи держави створюються відповідно до прийнятого законодавства і проводять свою роботу виключно в межах наданих повноважень. Що ж стосується їх посадових осіб, то вони зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією і чинними законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Такі повноваження випливають із самої суті правової держави і принципу верховенства права. Право повинно домінувати над органами влади, не допускати можливого свавілля з боку останніх, забезпечувати можливість контролю громадянського суспільства за державною діяльністю, у тому числі за здійсненням функцій державного управління.

 Корупція в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, на вироблення і реалізацію державної політики. Так, під час формування представницьких органів влади важко уникнути впливу корупції. У цьому випадку мова може йти про порушення фундаментальних принципів організації і проведення виборів: підкуп кандидатів, представників влади і членів виборчих комісій; нелегальне фінансування виборчих кампаній; посадові зловживання під час агітації; фальсифікація результатів виборів, створення перешкод для реалізації виборчих прав громадян та ін.

Висновок стосовно того, що корупція є соціальним явищем, корені якого виростають з недоліків організації державної служби і специфічної психології її персоналу, диктує необхідність прийняття широкого спектра заходів антикорупційного характеру і, насамперед, адміністративно-правових і організаційно-управлінських.

Потреба у створенні реальних механізмів попередження та протидії корупції зумовила необхідність прийняття ряду нормативно-правових актів, спрямованих на попередження та боротьбу з корупційними діяннями. На жаль, більшість з них декларативно проголошували необхідність боротьби з корупцією та не визначали при цьому правових і організаційних основ для попередження, виявлення та припинення проявів корупції, усунення причин і умов, що їм сприяють.