Питання виїзду малолітньої дитини за кордон
і оформлення на неї проїзного документу регулюються наступними
нормативно-правовими актами України:
- Закон
України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»;
- Закон
України «Про прикордонний контроль»;
- Указ
Президента України від 07.09.1994 N 503/94 «Про затвердження Положення про
проїзний документ дитини»;
- Постанова
Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта
громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх
тимчасового затримання та вилучення» від 31.03.1995 № 231;
- Наказ
Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2004 N 1603 «Про затвердження
Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для
виїзду за кордон і проїзних документів дитини»;
- Постанова
Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 N 57 «Про затвердження Правил
перетинання державного кордону громадянами України» тощо.
Згідно з ч.
3 ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти
років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків
(усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб,
які уповноважені ними.
Для виїзду
неповнолітньої дитини за кордон чинне законодавство встановлює обов’язковість
двох правочинів:
1. запис
відомостей в паспортах батьків (або того з батьків з ким виїжджає дитина) чи
оформлення проїзного документу дитини (в разі необхідності самостійного виїзду
дитини за кордон), що надає потенційне право самостійного виїзду дитини як
громадянина України за межі України та посвідчує її особу за кордоном;
2. надання
згоди на виїзд дитини її батьками, що надає право виїзду дитини як особи, що не
має повного обсягу цивільної дієздатності, в кожному конкретному випадку, і
засвідчує дозвіл її батьків (опікунів, піклувальників) на виїзд за кордон.
Стосовно
надання згоди на внесення відомостей або на оформлення проїзного документу
дитини
Відповідно
до п.п. 17 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду
за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231
(далі-Правила оформлення паспорту), відомості про дітей, які їдуть за кордон
разом з батьками (законними представниками), вписуються в паспорти батьків чи
одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий
паспорт вписуються діти.
У
відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в
Україну громадян України» (далі – Закон про виїзд і в’їзд) документами, що
дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу
громадянина України під час перебування за її межами, є серед іншого, проїзний
документ дитини. Стаття 4 Закону про виїзд і в’їзд визначає, що оформлення
проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого
клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби
самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються
відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують право на
виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). Проїзний документ
дитини видається органами внутрішніх справ за місцем проживання. Проїзний
документ на дитину оформляється на термін три роки або до досягнення нею
18-річного віку. За видачу проїзного документа дитини державне мито не
справляється.
П.п. 18, 19
Правил оформлення паспорту встановлюють, що у разі потреби самостійного виїзду
дитини, яка постійно проживає в Україні, за кордон оформляється проїзний
документ . Оформлення проїзного документа здійснюється на підставі заяви
батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не
перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність
підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків
документ може бути оформлено на підставі рішення суду. На дітей, які не досягли
16-річного віку, до територіального органу або підрозділу, дипломатичного
представництва чи консульської установи України та МЗС подається свідоцтво про
народження (у разі потреби - свідоцтво про належність до громадянства України .
На дітей віком від 5 до 18 років, які виїжджають разом із законними
представниками і відомості про яких вписуються у їх паспорти, подаються
фотокартки, що вклеюються у ці паспорти і скріплюються печаткою. Для оформлення
паспорта/проїзного документа фотокартки подаються незалежно від віку дитини.
Тобто, запис
відомостей про дитину у паспорт одного із батьків або оформлення проїзного
документу для виїзду малолітньої дитини за кордон може бути здійснене без згоди
іншого із батьків. На практиці для оформлення проїзного документу дитини
подаються наступні документи: паспорт, свідоцтво про народження дитини,
нотаріально завірений дозвіл на видачу проїзного документу, свідоцтво про
розлучення, довідка із ЖЕК форми № 3 (для підтвердження того, що батько не
проживає з дитиною). Ускладненим в цьому плані є безпосередній вивіз дитини, де
згода іншого із батьків є обов’язковою.
Стосовно
надання згоди на вивіз дитини
У
відповідності до п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 N 57, (далі
– Правила перетинання державного кордону) перетинання державного кордону для
виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку,
здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів), піклувальників (далі
- батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними.
Виїзд за
межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з
батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально
посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з
батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку
перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску
через державний кордон.
Разом
з тим, п. 2-2 Правил перетинання державного кордону визначає можливість виїзду
дитини за кордон без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у
наступних випадках:
1. коли
другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис
про батька у свідоцтві про народження дитини, та відсутній у пункті пропуску;
2. коли у
проїзному документі дитини є відповідний запис про вибуття на постійне місце
проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в
дипломатичному представництві України за кордоном;
3. у разі
пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій:
- свідоцтва
про смерть другого з батьків;
- рішення
суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
- рішення
суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
- рішення
суду про визнання другого з батьків недієздатним;
- рішення
суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг
16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
- довідки
про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із
зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої
статті 135 Сімейного кодексу України (при здійснені запису про батька дитини,
якщо батьківство не встановлене) під час виїзду дитини за кордон у супроводі
одинокої матері.
Отже,
найоптимальнішим варіантом є нотаріальне оформлення згоди батька на вивіз
дитини. У випадках, коли батько дитини не перебуває на території України,
існують певні особливості. За консультацією працівників Міністерства
закордонних справ України, в такому випадку, для вивозу дитини з території
України батько дитини повинен оформити відповідну згоду в країні перебування з
проставлянням апостилю для країни в’їзду.
Разом з тим,
Закон про виїзд і в’їзд передбачає, що за відсутності згоди одного з батьків
виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на
підставі рішення суду. Таким чином, у разі ненадання батьком дитини відповідної
згоди, єдиним способом можливості виїзду дитини за кордон є судове рішення.
Враховуючи
українську судову систему, судовий процес може потребувати певного часу і
супроводжуватися негативними емоціями. Однак, можливість навчання або лікування
дитини за кордоном варта того, щоб не звертаючи уваги на волю особи, що
вважається батьком, використати її через застосування судових механізмів і
отримання згоди на вивіз дитини за кордон в судовому порядку.
|