За  даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна посідає  5  місце в Європі за рівнем насильства серед молоді

     Сьогодні в українському суспільстві існує таке негативне явище, як насилля, тобто дія чи бездіяльність, що спричиняють або здатні спричинити фізичні, психічні ушкодження особистості.

     Аналіз даних охоплює прояви психічного та фізичного насильств. Прояви психічного насильства характеризувалися оцінками опитаних стосовно поширеності явища ображання; фізичного насильства – поширеності бійок та отримання травм у середовищі учнівської молоді.

   Образи

- 85% респондентів мають навички міжособистісного спілкування і протистояння тиску з боку однолітків, 59% опитаних не ображали, в 26% опитаних це траплялося 1–2 рази протягом останніх двох місяців.

- «Жертвами» постійних образ стають 15% респондентів.

- Конструктивно розв’язувати конфлікти без застосування насильства й образ може лише 53% респондентів.

- Майже половина респондентів дедалі більше схиляється до думки, що домогтися бажаного результату простіше, продемонструвавши агресію й інші види насильства перед суперником.

- Частота випадків образ і насильства залежить від віку дитини, інтелектуальних і фізичних можливостей (з віком діти вчаться стримувати свої емоції та набувають навичок конструктивного розв’язання конфліктів).

- Результати дослідження показали, що майже половина студентської молоді (47% серед усіх опитаних) ображала інших за останні два місяці.

   Бійки

У підлітковому віці діти схильні наслідувати поведінку, вчинки своїх рідних, кумирів, інших людей тощо. На  жаль, сучасні діти мають дуже багато прикладів розв’язання проблем дорослого життя за допомогою насильства.

- Хлопці вдаються до агресивної поведінки, що є для них елементом самоствердження, демонстрації дорослості, змужніння, втричі частіше, ніж дівчата.

- Дедалі частіше дитячі бійки переростають у жорстокі розправи, учасники яких часто перебувають під дією алкоголю й наркотиків.

- П’ята частина дівчат (20% опитаних) «самостверджуються» також за допомогою кулаків.

- Найнижчий показник бійок (36%) серед опитаних у першокурсників ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації в більшій мірі зумовлений підвищенням рівня соціальної зрілості студентів. Проте слід зауважити, що бійок серед хлопців цієї вікової категорії стало на  10% менше, порівняно з десятикласниками, а показник щодо бійок серед дівчат майже не змінився

    Збільшення вживання алкоголю серед учнівської молоді ПТНЗ  і ВНЗ  I–II  рівнів акредитації призводить до розв’язання конфліктів за допомогою насильства:

- серед усіх опитаних респондентів, які вживали міцні алкогольні напої раз на тиждень протягом останніх  12  місяців, 59,4% учнів потряпляли у бійки до 4 разів.

- серед тих, хто вживав міцні алкогольні напої рідше, ніж раз на місяць, у бійки потрапляли 44,4% учнів.

    Травми

- Бійки часто стають причиною травмування.

- Дівчата менше потрапляють у бійки й, відповідно, і кількість травмованих серед них також у 1,5–2 рази менша, ніж у хлопців.

- З віком кількість звернень по медичну допомогу через травмування також зменшується  – з  35% до 23% .

-Вживаючи міцні напої  1  раз на тиждень, травми отримували  42,2% учнів, а вживаючи рідше, ніж 1 раз на тиждень, травми отримували 32,6% учнів протягом останніх 12 місяців.

 Висновки

     Аналіз результатів щодо насильства за гендерною ознакою показав, що в молодіжному середовищі відбуваються складні процеси, які свідчать про переоцінку культурних цінностей попередніх поколінь, про порушення спадкоємності в передаванні соціо-культурного досвіду.

     Проведений аналіз підтвердив, що в сучасних умовах:

- недостатній рівень організації навчально-виховного процесу з профілактики насильства в освітньому середовищі, захист учнів/студентів і надання їм допомоги в подоланні наслідків усіляких виявів насильства;

- не використовуються виховні можливості впливу сім’ї, а просвітницька робота серед батьків з питань профілактики насильства, методів покарань у родині недостатня і малоефективна.

    Аналіз показників рівня насильства показує, що кількість респондентів, які були змушені звернутися по медичну допомогу, повинна бути значно більшою. На думку фахівців, ці відмінності пов’язані з такими чинниками:

- безвідповідальним ставленням до свого здоров’я, а іноді – з труднощами отримання кваліфікованої допомоги;

- значна кількість травмованих займаються самолікуванням;

- побоюванням відповідальності за вчинок перед дорослими та правоохоронними органами;

- занижена самооцінка, тиск однолітків, побоювання, що однолітки зневажатимуть за «слабкість» тощо.

Рекомендації всім, хто опікується підлітками:

- створювати позитивний мікроклімат у системі стосунків «учні – вчителі – батьки» й утверджувати ідеї педагогіки ненасильства в діяльності педагогічних колективів;

- удосконалити і продовжувати запроваджувати в освітніх закладах програми з питань запобігання фізичному і психологічному насильству;

- цілеспрямовано здійснювати комплексний підхід до психолого-педагогічної діагностики, щоб виявити групи ризику («агресори», «жертви»), прогностичного відстежування можливих проблемних ситуацій;

- проводити інтерактивне навчання, щоб набути соціального досвіду та сформувати життєві навички в дітей, що передбачає їх активну позицію щодо формування відповідальної, безпечної поведінки, допомоги в захисті прав підлітків шляхом використання ефективних форм самоврядування;

- організовувати цілеспрямовану психолого-педагогічну підтримку батьків з урахуванням можливостей і потреб їхніх дітей, особливо тих, хто потенційно може вчинити насильство, вчиняє його чи може стати жертвою насильства або вже став нею.