Основні положення Конвенції

- Кожна дитина має невід’ємне право на життя, і держави забезпечуюють у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

- Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я і на громадянство.

- У всіх діях судів, установ, які займаються питаннями соціального забезпечення або адміністративних органів першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

- Переконання дитини підлягають уважному розгляду.

- Держава забезпечує здійснення кожною дитиною всіх прав без будь-якої дискримінації або різниці.

- Діти не повині розлучатися зі своїми батьками, за винятком випадків, коли це роблять компетентні органи в Інтересах їхнього добробуту.

- Держави мають сприяти з’єднанню сімей, дозволяючи в’їзду країни або виїзд з неї.

- Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, однак держави повинні подавати їм відповідну допомогу і розвивати мережу дитячих закладів.

- Держави повинні забезпечувати захист дітей від нанесення ім фізичної або психічної шкоди і відсутності піклування, включаючи сексуальні зловживання чи експлуатацію.

- Держави забезпечують заміну догляду за дітьми без батьків. Процес усиновлення має ретельним чином регулюватися і повинні бути підписані міжнародні угоди, щоб були передбачені гарантії і забезпечено юридичний порядок у тому випадку, коли названі батьки хочуть вивезти дитину з країни, де вона народилася.

- Неповноцінні діти мають право на спеціальне поводження, навчання і пілкування.

- Дитина має право на користування найбільш сучасними послугами системи охорони здоров’я. Держава повинна охопити нею усіх дітей, приділяючи при цьому першочергову увагу профілактичним заходам, пропаганді медичних знань і скороченню дитячої смертності.

- Начальна освіта має бути безкоштовною і обов’язковою.

- Шкільна дисципліна повинна підтримуватися за допомогою методів, що втілюють повагу людської гідності дитини. Освіта має готувати дитину до життя у дусі розуміння, миру і терпимості.

- Діти повинні мати час на відпочинок та гру, й однакові можливості займатися культурною та творчою діяльністю.

- Держави повинні захищати дитину від економічної експлуатації і роботи, яка може перешкоджати отримати освіту або завдавати шкоди його здоров’ю та добробуту.

- Держави повинні захищати дітей від незаконного вживання наркотичних засобів, залученню їх до виробництва або торгівлі такими засобами.

- Необхідно докласти всіх зусиль для відвернення викрадення дітей і торгівлі ними.

- Смертна кара або пожиттеве ув’язнення не призначаються за злочин, вчинений особами до 18 років.

- Діти повинні утримуватися під вартою окремо від дорослих; вони не повинні піддаватися тортурам або суворому чи принижуючому гудність поводженню.

- Жодна дитина, яка не досягла 15-річного віку, не повинна брати участь у воєнних діях; під час збройних конфліктів дітям повинен бути забезпечений спеціальний захист.

- Діти, що належать до національних меншин і корінних народів, мають вільно користуватися власною культурою, релігією та мовою.

- Дітям, яким було завдано внаслідок поганого поводження, зневажання, або утримання їх під вартою, повинен бути забезпечено необхідний догляд або професійна підготовка для відновлення іхнього здоров’я та реабілітації.

- Поводження з дітьми, причетними до порушень кримінального законодавства, має сприяти розвитку у дитини почуття гудності і значимості і має бути спрямоване на реінтеграцію у суспільстві.

- Держави повинні широко інформувати про передбачені Конституцією права як дорослих, так і дітей.