Грубість — це слово відрізняється від слова Грубіян. Воно може позначати неотесаність, невміння бути делікатним

             Зростання агресивних тенденцій серед людей відображає одну з найгостріших проблем сучасності. Прояв грубості, як у школах, так і дошкільних установах все більше хвилює батьків, вихователів, вчителів. У зв'язку з важливістю гуманізації і демократизації всієї системи освіти, в тому числі і суспільного дошкільного виховання, нагальним завданням є формування у дітей з перших років життя моральних цінностей, які допомогли б їм надалі протистояти зрослої бездуховності та комерціалізації суспільства, виховати в них толерантність, миролюбність, кооперативность.

                У ранньому та дошкільному дитинстві агресивні прояви грубості зустрічаються у значної кількості дітей як відображення слабкою соціалізірованності особистості і відсутності у них соціально прийнятих комунікативних навичок. Поступово під впливом спілкування з оточуючими на зміну деструктивних форм взаємодії приходять нові соціалізовані форми поведінки.

Це обумовлює актуальність вивчення проблеми агресії у дітей та процесу формування агресивної поведінки, а також пошуку шляхів його корекції, починаючи з дошкільного дитинства - вікового періоду первісного формування особистості дитини.

Особливості прояви агресивної поведінки грубості тісно пов'язані з особливостями взаємин дитини в родині і групі дитячого саду. Агресивні дії дітей є способом неадекватного реагування дитини на конфліктну ситуацію.

Умовами, що провокують прояви агресії є:

а) емоційне неблагополуччя дитини в родині і групі дитячого саду;

б) деякі (негативні) відносно стійкі риси його особистості;

в) особливості ситуації, емоційно когнітивної регуляції поведінки;

г) недостатнє володіння соціально-прийнятними способами вирішення конфліктів;

д) використання в якості зразків, для наслідування агресивних дій дорослих, однолітків, телевізійних героїв.

          Якщо уважно вивчити причини жорстокості людей, стає ясно, що своїм корінням вони йдуть у дитинство.Тому треба сказати що дитина наслідує батьків і ще з ранього дитинства вона вивчає їх навички та поведінку .Часто батьки при виховані застовують грубість та насильство

Однак це призводить лише до того, що у дитини, яка вчинила непорядний вчинок, не з'являється почуття провини. Його замінює фізичне покарання. Це перешкоджає розвитку нормальної особистості, здатної контролювати свою поведінку. У кінцевому підсумку дитина приходить до думки, що правий той, хто сильніший. Підростаючи, він буде застосовувати фізичний вплив до своїх однолітків, а потім і до своїх дітей.

        Не менш небезпечно для дитини насильство психологічне. Якщо йому постійно говорити, що він все робить не так, порівнювати з іншими дітьми, то це призведе до розвитку невпевненості, комплексів, які згодом можуть серйозно отруїти йому життя. Також неприпустимі по відношенню до дитини образи і приниження.
 
       Батьки повинні усвідомити, що будь-які насильницькі методи не допоможуть виховати дитину, а тільки завдадуть йому непоправну травму. Потрібно зрозуміти, що спонукає здійснювати насильство над дитиною. Як правило, ця причина криється всередині самого батька, а не в дитині. Бажання покарати, накричати, зірвати зло може виникнути внаслідок невдач на роботі, поганих взаємин з одним з подружжя, під впливом алкоголю або наркотиків.