Превентивне виховання -
це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної
динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний,
психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї
імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію
асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.
Будучи детермінована об'єктивними і суб'єктивними факторами, превентивна
діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного
процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує
елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи. Превентивне
виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового,
психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього,
інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування
позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин,
відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є
пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і
здійснюється в інтересах особистості та суспільства.
Превентивна робота проводиться з усіма дітьми, починаючи від дошкільного
періоду, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто
перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризується негативною
поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної
поведінки. Превентивність має бути складовою будь-якої соціально-педагогічної
дії, оскільки превентивний процес суттєво посилює позитивний потенціал
суб'єктів взаємодії.
Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної
поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.
Вона може розглядатися поліаспектно.
Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої
позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само
актуалізацією, свідомим вибором моделей про соціальної поведінки.
Соціальний зміст передбачає об'єднання зусиль суб'єктів превентивної діяльності
на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних
заходів: нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що викликають
негативні прояви.
Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований
індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису
деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих
програм соціалізації та корекції девіацій.
Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні
правової культури.
Основні завдання превентивного виховання дітей і молоді:
• створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі
різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності, що
сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню
стійкості до негативних впливів;
• забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на
протидію втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;
• надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим
неповнолітнім, які її потребують;
• забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили
протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
• стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної
орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з
раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров'я;
• сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці
спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників),
батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.
Суб'єкти-об'єкти превентивного виховання:
• діти дошкільного віку, учні загальноосвітніх шкіл, ПТУ, середніх спеціальних
навчальних закладів, студенти;
• неповнолітні, які перебувають на обліку (шкільному, кримінальному,
наркологічному);
• неповнолітні, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ
(групи ризику);
• неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації місцях
позбавлення волі або повернулися з них;
• неповнолітні, які не мають умов сімейного виховання й опіки (сироти;
неповнолітні з алкоголе. нарко-залежних родин; діти, батьки яких перебувають у
місцях позбавлення волі);
• молоді сім'ї, які потребують консультативної допомоги з догляду за дітьми; -
сім'ї, які мають дітей з хибними проявами у поведінці;
• з наркозалежністю чи протиправними вчинками; - педагогічні колективи
навчально-виховних, позашкільних культурно-освітніх і інших закладів;
• працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для
молоді, кримінальної міліції й інших правових установ, медичних закладів;
• працівники засобів масової інформації;
• трудові колективи, громадські, благодійні організації, релігійні конфесії;
• центри превентивного виховання.
|