Особа, яку визнано біженцем або  особою, яка потребує додаткового захисту,  має рівні  з  громадянами  України  права  у шлюбних та сімейних відносинах.

Особа, яку визнано  біженцем  або  особою, яка потребує додаткового захисту,  має право на одержання  грошової  допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в  порядку, встановленому законодавством України, та  користування житлом, наданим у місці проживання.

Особа,  яку  визнано  біженцем  або  особою, яка потребує додаткового захисту,  користується  іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України.

 Особа,  яку визнано  біженцем  або  особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

ü    повідомляти  протягом  десяти  робочих днів центральний орган виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері біженців та  осіб,  які потребують додаткового або  тимчасового захисту, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства  України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі; 

ü   знятися  з  обліку  і  стати  на  облік центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим місцем  проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної  одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого  центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують  додаткового  або  тимчасового  захисту; 

ü    проходити щорічну  перереєстрацію  у строки, встановлені центральним органом   виконавчої влади, що реалізує державну політику  у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового  захисту, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або  осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування  державної  політики у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

ü     перереєстрації біженців   або   осіб,   які потребують додаткового захисту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування  державної  політики  у  сфері  біженців та осіб, які потребують  додаткового або тимчасового захисту.

«Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком» (стаття 14 Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року).

Проблема біженців та осіб, які потребують додаткового захисту актуальна для всіх держав світу і Україна не є винятком.

Правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового захисту в Україні визначається Конституцією України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Статутом Організації Об’єднаних Націй 1945 року, Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженців 1967 року тощо, законами України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановами Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074 «Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», від 17.07.2003 № 1110 «Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання.

Біженець - особа, яка не  є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками  раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань  перебуває  за  межами   країни  своєї громадянської належності  та  не  може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань ( ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Статус біженця - визнання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, іноземця або особи без громадянства біженцем;

Особа, яку визнано біженцем або  особою,  яка  потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:

Ø  пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;

Ø  працю;

Ø  провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;

Ø  охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

Ø  відпочинок;

Ø  освіту;

Ø     свободу світогляду і віросповідання;

Ø  направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або  особисте  звернення  до  органів  державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

Ø  володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

Ø  оскарження до  суду  рішень,  дій  чи  бездіяльності  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

Ø  звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

Ø безоплатну правову допомогу в установленому порядку.