Четвер, 21.09.2017, 00:43
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гість
Меню сайту
Відвідали сайт
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Сайти:
·
·
·
·
·
·
·
·
Головна » 2015 » Жовтень » 5 » Перші юристи. Хто вони ?
13:44
Перші юристи. Хто вони ?

   Юри́ст (правник)  — фізична особа, яка має професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства й практики його застосування.

    Першими юристами можна назвати римських жерців — понтифіків. Колегія понтифіків складалася з Великого понтифіка, Головної весталки, Священного царя та фламінів.У Колегії зосереджувалося знання і зберігання сакрального права (вироблялися правила його тлумачення (, велися записи юридичних прецедентів і давалися компетентні юридичні поради. Спочатку в Колегії було 5 понтифіків, після закону Огульнія 300/299 до н. е. — 9, після Сулли — 15, після Цезаря — 16. Загальним обов'язком понтифіків було збереження релігійної балансу тобто рівної міри шанування кожного бога. До закону Огульнія всі понтифіки були патриціями. Було також 3 молодших понтифіка    Колегія понтифіків була найважливішою з чотирьох колегій священиків. Інші були — Авгури, Quindecimviri Sacris Faciundis — п'ятнадцять мужів для проведення жертвопринесення, та Епулони

    Lex Ogulnia — закон прийнятий у Римські республіці бл. 300 р. до н. е. Встановив плебеям рівний з патриціями доступ до всіх жрецьких посад. Після його прийняття зросло число понтифіків до восьми а авгурів (з трьох) до п'яти. Згідно із законом п'ятьма авгурами повинні були бути плебеї. Закон названо за іменем народного трибуна Квінта Оґульнія Ґаллуса (Quintus Ogulnius Gallus) і був важливим етапом розвитку республіки та примиренням станів патриціїв та плебеїв. Офіційне примирення було досягнуте пізніше з прийняттям Lex Hortensia (287 до н. е.) за яким рішення плебсу по трибам (plebis scitum — Плебісцит) автоматично отримує силу закону, не потребуючи схвалення сенату .Авгури (лат. Augures) — офіційні жерці, віщуни в Стародавньому Римі, які, спостерігаючи блискавки та інші явища природи, тлумачення снів, польоти й поведінку птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє. Назва «авгур», ймовірно, пов’язана з птахами (лат. aves), оскільки всім політичним зборам стародавніх римлян передували т.з. «ауспіції», церемонії передбачення майбутнього по польоту птахів. А за допомогою певних ритуалів і церемоній — ауспіцій — випрошували в богів віщування. Коли боги «виражали» свою волю самі (затемнення сонця, посуха, повінь тощо), вплив авгурів був дуже великий: своїм тлумаченням волі богів вони могли припинити або відкласти народні збори, навіть скасувати ухвали зборів.Освічені римляни вже в 1 ст. до н. е. висміювали ворожбу авгурів, які, за словами Ціцерона, глузливо перезиралися один з одним, ошукуючи віруючих. Звідси вислів «усміх авгура» — характеристика тих, хто вводить в оману, вдаючи що їм відомі незбагненні для інших таємниці

 У ІІІ ст. до н. е. плебеї здобули право обирати від себе до колегії понтифіків і перший понтифік-плебей Тиберій Корункарій зробив свої юридичні консультації відкритими й доступними для всіх. З цього часу юриспруденція вже не була таємним мистецтвом жерців, а стала світською. Римські громадяни мали змогу навчатися тлумачити закони, складати позовні формули й це позитивно відбилося на теорії та практиці права. Світські юристи встановили певні загальні принципи права, наприклад, що закон не має зворотної сили, що благо народу є найвищою метою права. Юристи розробили вчення про різні типи цивільно-правових відносин, яке мало великий вплив на подальший розвиток права у Європі. Елементарна юридична освіта стала складовою частиною загальної освіти. Діти у школі вчили "Закони XII таблиць" напам'ять. Бажаючі глибше вивчати право, могли бути присутніми на консультаціях будь-якого юриста, який давав необхідні роз'яснення. З ускладненням законодавства і юридичної практики виникають своєрідні юридичні школи під керівництвом видатних юристів. Початківці спочатку знайомилися із загальними засадами права, вивчали законодавство, а потім їх навчання зводилося до дачі практичних порад щодо тлумачення та застосування права, складання формул, позовів тощо. Юристи користувалися великою повагою, багато із них займали високі державні посади консулів, цензорів, преторів. Історія зберегла чимало імен видатних римських юристів — брати Катони, Квінт Муцій Сцевола, Юній Брут, Ульпініан, Папініан, Юліан, Модестін. Законодавчої влади юристи не мали, але своєю консультаційною діяльністю безпосередньо впливали на розвиток права.

   У період пізнього домінату значення діяльності юристів падає, бо посилюється влада імператорів та урядовців, хоча практика надання окремим видатним юристам права офіційного тлумачення законів продовжувалася до V ст. У 426 р. був прийнятий закон "Про цитування юристів", за яким в основу судових рішень можна було покласти лише праці Папініана, Павла, Ульпініана, Гая, Модестина та тих юристів, на яких вони посилалися. У період домінату, в зв'язку з глибокою кризою рабовласницької системи, римське право зазнало деяких незначних змін, але його основні інститути практично зберігалися в незмінному вигляді. В цей час найбільше змінювалися джерела права, серед яких значно зростала питома вага законодавства імператорів. У зв'язку з встановленням всевладдя імператорів, нові покоління юристів почали втрачати право давати обов'язкові консультації, позбавлялися можливостей формулювати нові правові норми, як це вже раніше сталося з преторами.Зменшувалося число класичних юристів, праці й думки яких раніше вважалися джерелом права. У 426 р. юридична сила була визнана лише за творами п'яти юристів: Папініана, Павла, Ульпіана, Модестіна й Гая. Судді повинні були виявляти загальну думку цих юристів, а в разі розбіжності між ними — дотримуватися думки більшості. У разі рівності голосів вирішальною визнавалася думка Папініана, якщо ж в цьому випадку Папініан не висловлювався, суддя міг діяти самостійно.

  Лише декілька століть опісля юриспруденція сформувалася як наука. Зараз поняття «юрист» об'єднує всіх людей, що займаються різноманітною професійною юридичною діяльністю — суддів, слідчих, прокурорів, нотаріусів, юрисконсультів, адвокатів.

  «Професія юриста — це фундамент знань для кожної людини, який потрібен для того, щоб людина могла самостійно ефективно відстоювати власні права та інтереси»

  Професія юриста є досить цікавою, а також перспективною на сьогоднішній день. Хочеться допомагати тим людям, які знаходяться під захистом закону і держави, але не мають знань чи можливостей відстояти свої законні інтереси у суді.

  Юристи повинні вміти працювати не лише з паперами та нормами закону. З іншого боку, вони повинні вміти донести свої знання до людей. А це набагато складніше, аніж працювати з паперами. У процесі здійснення своїх повноважень юристи спілкуються з різними людьми, які мають різні характери, своє ставлення до оточуючого світу, індивідуальні особливості мислення, пам’яті, різний рівень розвитку. І все це необхідно врахувати для того, щоб правильно зорієнтуватися в ситуації, що склалася, знайти правильне рішення, задовольнити людину.

  Інколи юристам доводиться стикатися з ситуаціями, коли від них вимагається міцна витримка, значна напруга розумових та моральних сил, вміння володіти власними емоціями. Тому юрист повинен вміти раціонально розподілити власні сили та здібності, щоб зберегти результативність праці протягом довгого періоду і не «згоріти» на роботі передчасно.

  І звісно ж, говорячи про професію юриста, не можна не згадати і про етичну культуру юристів. Адже ця професія вимагає все своє життя підкорити лозунгу: «Знати право, служити праву, захищати право». Лише людина, яка будує свою професійну діяльність на моральних нормах, що базуються на принципах добра, честі, правди і справедливості, може допомогти іншій людині, вирішити її долю.

  Професія юриста по праву вважається однією з найдревніших і найшановніших. Принципи, які сьогодні лежать в основі права будь-якої демократичної країни, знаходили своє віддзеркалення навіть у старогрецькій міфології: богині закону Евномія і помсти - Немезіс вершили суд над тими, хто посмів робити замах на засади громадського порядку. Сьогодні - це прямий обов'язок юристів різних спеціальностей. Адвокати і юрисконсульти, прокурори і нотаріуси, судді і слідчі забезпечують виконання законів і підзаконних актів, а також гарантують невідворотність покарання в разі їх недотримання.

 

 

Переглядів: 587 | Додав: UsticiaSokal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]