Субота, 18.11.2017, 01:51
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гість
Меню сайту
Відвідали сайт
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Сайти:
·
·
·
·
·
·
·
·
Головна » 2015 » Грудень » 8 » Індивідуальні заяви.
15:05
Індивідуальні заяви.

    Європейський суд з прав людини (далі – Суд) є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і протоколами до неї (Протоколи № 1, 4, 6, 7, 12 і 13), згода на обов’язковість яких надана державами – сторонами Конвенції.

 

Слід зазначити, що Конвенція передбачає два види звернень до Суду:

 

1. Заяви, що стосуються міждержавних справ, коли одна Висока договірна сторона звертається до суду про порушення іншою Високою договірною стороною положень Конвенції.

 

2. Індивідуальні заяви, які подаються особою проти Високої договірної сторони.

 

Перед тим, як подавати заяву до Суду необхідно переконатися, чи дотримані всі критерії, яким повинна відповідати заява.

 

Заява повинна бути подана проти держави, яка є учасницею Європейської Конвенції, і не може бути направлена проти приватної особи чи неурядової організації, так як Європейська Конвенція захищає права і свободи осіб від свавільного втручання держави.

 

Однак це не означає, що Конвенція не надає особі ніякого захисту від втручання в його права з боку інших осіб. Згідно зі ст. 1 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції зобов’язується забезпечити кожній особі, яка знаходиться під її юрисдикцією, права та свободи, визначені Конвенцією. Згідно даного положення держава має позитивне зобов’язання, яке може передбачати прийняття державою певних заходів, які необхідні для захисту прав і свобод, передбачених Конвенцією, та направлених на забезпечення поваги цих прав і свобод навіть у сфері відносин індивідуумів між собою.

 

Заява може бути подана будь-якою особою: фізичною, юридичною, об’єднанням громадян. Заявником може бути як дорослий, так і дитина. При цьому він не обов’язково повинен бути громадянином держави - учасниці Конвенції, проти якої він спрямовує свою заяву. Судова практика знає випадки, коли заявниками до Європейського суду були недієздатні особи.

 

Головна вимога до заявника - це те, що він повинен бути жертвою порушення конвенційних прав чи свобод з боку державних органів чи потенційною жертвою, якщо він реально може зазнати порушень прав чи свобод. Практика Європейського суду має також багато прикладів того, коли особа вважалась жертвою порушення через те, що відбулося порушення прав іншої особи. 

 

Стаття 35 Конвенції встановлює, що Суд розглядає тільки заяви, подані впродовж шестимісячного терміну від дати прийняття остаточного рішення. Порушення цього терміну робить неможливим подальший розгляд заяви в Суді, тому необхідно дуже уважно відноситись до визначення моменту, від якого починається відлік шестимісячного терміну. Дана вимога тісно пов’язана з вимогою вичерпання всіх національних засобів правового захисту, так як саме від тієї інстанції, яка являється останньою ефективною для захисту порушених прав, і починається відлік вищевказаного строку.

 

Заява до Європейського суду не може бути анонімною, тобто вона повинна бути підписана автором із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові. Якщо ж особа не бажає розголошення даних про свою особу відповідно до п. 3 Правила 47 Регламенту Суду, вона повинна повідомити про це Суд та викласти причини такої вимоги, на підставі чого голова Палати може дозволити збереження анонімності в певних випадках, якщо заявником буде надана належна аргументація. Звісно ж, держава-відповідач та Європейський суд будуть мати дані про особу заявника. Але для інших осіб ім’я заявника буде невідомим, а справа буде називатися, наприклад, «К проти...»

 

Суд не розглядає заяви, які за своєю суттю є аналогічними тим, що вже були розглянуті Судом, або вже є предметом розгляду іншої процедури міжнародного розслідування чи врегулювання, і якщо вони не містять відповідної нової інформації. Наприклад, якщо особа вже подавала заяву до Комітету з прав людини ООН і хоче подати заяву з цього ж питання до Європейського суду, то така заява Європейським судом не буде розглянута.

 

Суд визнає неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є несумісною з положеннями Конвенції або протоколів до неї (критерій ratione materia), явно необґрунтованою або є зловживанням правом на подання заяви. Згідно цієї вимоги заява повинна стосуватися порушень положень Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини чи Протоколів до неї. Якщо ж заява стосується порушення прав чи свобод, не передбачених Конвенцією, то така заява не буде розглядатися Європейським судом.

 

Необхідно також розглянути ситуацію, коли особа дотрималась всіх вимог і подала до Європейського суду заяву, яка була зареєстрована, але на певному етапі хоче відмовитись від своїх вимог або права, на порушення яких вона скаржилась і які були повністю відновлені. За таких обставин згідно ст. 37 Конвенції Суд може прийняти рішення про виключення скарги з реєстру справ. Для цього необхідно подати до суду відповідну заяву зі зазначенням мотивів відмови від подальшого розгляду справи..

 

Але не дивлячись на такі обставини, Суд може продовжити розгляд справи, якщо цього потребує дотримання прав особи, гарантованих Конвенцією, наприклад порушення має серйозний характер.

 

Що ж стосується оформлення та змісту самої заяви, то Правило 47 Регламенту Європейського суду чітко встановлює елементи, які вона повинна містити:

 

а) ім’я, дата народження, громадянство, стать, рід занять та адреса;

 

б) представник, якщо такий є, його рід занять та адреса;

 

в) держава - учасник Конвенції, на дії якої подається заява;

 

г) короткий виклад фактів;

 

д)короткий виклад порушень Конвенції та відповідні аргументи;

 

е) відомості про засоби правового захисту, які були використані заявником;

 

ж) мета скарги та форма справедливої компенсації.

Правило 45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана Вами як заявником, або Вашим представником.

Якщо Ви не бажаєте розкривати свою особу, Ви маєте про це зазначити в заяві до Суду та викласти причини на виправдання такого відступу від загального правила гласності провадження в Суді. У виняткових і виправданих випадках Голова Палати Суду може надати дозвіл на анонімність.

 

До заяви необхідно додати копії усіх судових рішень по справі, які б підтверджували факт вичерпання національних засобів захисту та дотримання правила шести місяців.

 

Слід відмітити, що немає необхідності одразу шукати бланк формуляру заяви та оформлювати заяву на такому бланку. Спочатку до Суду можна направити заяву, викладену в довільній формі із зазначенням вищенаведених реквізитів. Такої заяви достатньо, щоб зупинити перебіг шестимісячного терміну. Далі заява буде зареєстрована секретаріатом Суду, який надішле офіційний формуляр заяви, який необхідно уважно заповнити згідно вказаних у бланку реквізитів.

 

Переглядів: 326 | Додав: UsticiaSokal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]